"Літературні зірочки ріднокраю"
Художня творчість наших зірочок
Власенко Анастасія
КЗШ № 113
Друзі)))
Друзів в мене є багато,
Але вірних тільки два.
Даша – щира українка,
Таня – добрая душа.
Вони разом, одне ціле –
Справжні подружки мої,
Підбадьорять в хвилюваннях,
Допоможуть у біді.
В Даші - посмішка ласкава,
І волосся золоте,
Очі два сапфіра ясні,
Нікого не підведе.
В Тані – брови, мов шнурочки,
Тихий, добрий, голосочок,
Скільки ж ніжності у ній…
Варлига Карина
КЗШ № 113
Андрійко та його книжки
У школярика Андрійка,
Котрий вчився лиш на «2» (двійки)
Гірко плакали книжки,
Не беріг знущався він.
Малював та рвав сторінки,
Сік пролив він на сторінки.
І не соромно тобі?
Книжки треба берегти?
Та втекли від нього книжки.
Там де буде добре їм.
- А куди?, - дізнайся ти?
День минає, другий, третій,
Тяжко стало на душі.
Деж тепер книжки мої?
Десь блукають бідолаги…
І Андрійко теж заплакав.
Провину обдумав він.
Щоб виконувать завдання,
Без книжок не обійтись.
Довго він шукав-знайшов.
Повернув додому знов.
Книжки любі, дорогі,
Та пробачте ви мені.
Я вас більше не ображу.
Буду я вас берегти.
І хлопчикам і дівчаткам дам пораду я:
Що книжки найдорожчі у житті!
Весна
Після довгої зими,
Птиці весну принесли.
Оживає все навколо
Дуже гарно та чудово!
Бджілки квітки опиляють,
І нектар на мед збирають.
Пташки пісеньки співають,
Свято люди зустрічають.
Та радіють, бо весна,
Найчарівніша пора!
Сонечко
Сонечко, ти наше,
Сонечко, ти ясне!
Нас ти зігріваєш,
Нам любов свою даруєш.
Без тебе б не було тепла.
Бо ти одне на все життя.
Сонечко, ти наше,
Сонечко ясне!
Сімакова Ангеліна
КЗШ № 21
Легенда про чорного
В одній далекій країні, жив заможній чаклун, на ім'я Деніел. Він був дуже гарним, але жостоким та бездушним. По всій країні про нього ходила недобра слава та різні історії.
До тієї країни приїхала дівчина, Маргарита та оселилась поблизу чаклуна. Вона стала працювати у Деніела покоївкою. Біля його замку було Лебедине озеро. Маргарита часто милувалася цими птахами – наскільки вони були чудові та вірні один одному! З кожним днем Деніел подобався їй все більше і більше, вона бачила в ньому тільки хорошу людину і не вірила історіям. Через деякий час закохалася у нього. Він швидко здогадався про це і почав насміхатися над нею, сказав що вона йому не пара і він зможе знайти собі найбагатшу та найкращу на світі наречену.
Серце дівчини було розбите цими словами! Почувши це, Маргарита побігла до Лебединого озера, і побачивши цих чудових птахів, не витримала і стрибнула з обриву і… Вона не загинула, а перетворилася на білу лебідку, та полетіла далеко звідти.
Звістка про Маргариту швидко облетіла усе місто.
Деніел був дуже вражений, тільки тепер він відчув, як образив дівчину. І зрозумів, що вона дорога йому і як він завинив перед нею. Тепер він цілими днями сидів біля озера з надією знайти саме Маргариту. Але це було марно. Його життя стало нестерпним і Даніел вирішив перетворитися на лебедя, щоб знайти Маргариту. Але він став не білим, а чорним лебедем, за своє жорстоке серце. Так і зʼявився чорний лебідь. Він і досі літає в пошуках своєї лебедиці.
Чудовисько
В невеличкому місті жив хлопець на імʼя Сергій .
Одного разу під час літніх канікул, він поїхав до свого двоюрідного брата – Михайлика, який жив зі своєю бабусею.
В селі Сергію і Михайлику було весело. Кожного дня вони ходили на галявину до річки, пасти козу Зорьку; купалися в річці, допомагали по господарству. А по сусідству з ними жив Іван – син голови сільради. Серед сільських хлопців він вважався ватажком. З самого початку він не злюбив хлопців. Іван завжди їм дошкуляв. Хлопцям це набридло.
Якось підвечір брати купалися в річці. Іван загнав їхню козу на кладовище, а про нього ходила негарна слава, начебто привиди водилися. Коли вони вилізли з води і не побачили Зорьку то зрозуміли, що це справа рук Івана. Хлопці довго шукали Зорьку, і вкінці кінців знайшли її, коли вже сутеніло. Неподалік від кладовища була невелика хатинка, де проживав дід-відлюдник – Овсій. Сергій побачив велику білу ряднину, яка сушилася, і в нього народився план – ПОМСТА ІВАНОВІ.
Хлопці зробили в ганчірці дірки для очей, оділи на роги їй і привязали її, щоб не спадала, намалювали багнюкою кривий рот. Михась припустив, де може бути Іван, і пішов у розвідку, а Сергій з козою пішов слідом за ним. Раптом він сильно злякався побачивши вогник у кущах. Згодом він переборов свій страх і підійшов до нього. Це був старий, трухлявий пень який світився. Сергій усміхнувся, взяв шматок пня і поклав його козі між рогами.
Тим часом Іван зі своїм другом – Юрком сиділи на пні під явором і весело сміялися.
Побачивши Івана, Михась прокричав ніби сич. Хлопці переглянулися і засміялися. Раптом в кущах щось зашелестіло, обернувшись кривдники побачили, щось страшенне і ще й з якимось вогником. Волосся стало дибки. Спочатку вони не могли поворухнутися, а потім з криком побігли світ за очі.
Іван так злякався цього ЧУДОВИСЬКА, що цілий тиждень не виходив гуляти. Всі хлопці з нього кепкували і більше не вважали його своїм ватажком.